🦤 (Місце життя: Нова Гвінея) 🦤Вимерлий світ

Protemnodon

admin — Tue, 16 Apr 2024 14:58:16 +0000

Protemnodon — вимерлий рід мегафауністичних кенгурових (Macropodidae), що існував в Австралії, Тасманії та Новій Гвінеї в пліоцені та плейстоцені. Представників цього роду також називають гігантськими кенгуру.

Реконструкція Protemnodon anak (~131 кг; Helgen et al. 2006) на основі змонтованого зразка, виставленого в Музеї Південної Австралії. Доросла середньостатистична жінка для порівняння розмірів (1,66 м). a, Плеснова кістка та проксимальна, проміжна і дистальна фаланги четвертої задньої пальця Protemnodon brehus (на основі AMNH 145501), що ілюструє коротку плеснову кістку та міцну природу фаланг пальців. b, Плесна і проксимальна, проміжна і дистальна фаланги четвертої задньої пальця Osphranter rufus (~ 50 кг; Helgen et al. 2006) (на основі UCMZ A12-21-3) для порівняння відносних пропорцій і граціозності. Масштабна лінійка — 4 см.

Нещодавній аналіз мтДНК, виділеної зі скам’янілостей, вказує на те, що Protemnodon був тісно пов’язаний з Macropus. Види, раніше відомі як Protemnodon bandharr і Protemnodon buloloensis, були перенесені до нового роду Silvaroo, тоді як новогвінейський вид P. nombe був перенесений до нового роду Nombe.

Огляд роду 2024 р. визнав сім достовірних видів, з яких три — нові.

На основі скам’янілостей вважається, що Protemnodon був зовні схожий на валлабі, але загалом більший і витриваліший. Новогвінейські види важили від сорока до п’ятдесяти кілограмів і були найменшими за розмірами, їх можна порівняти з сучасним східним сірим гігантським кенгуру (Macropus giganteus). Австралійські види важили понад сто десять кілограмів, причому ці оцінки маси тіла ґрунтуються на обхваті стегнової кістки. P. anak з Тасманії був найбільшим видом, його зріст сягав двох метрів.

Новогвінейський P. tumbuna був дуже винятковим для кенгуру. Судячи з майже повного скелета, будова його плечей, потужні передні лапи і короткі задні показують, що цей вид пересувався на чотирьох ногах, як сумчасті, а не стрибав, як кенгуру.

Protemnodon tumbuna

Protemnodon був морфологічно різноманітним родом. Види варіювалися від ефективних стрибунів, мешканців сухих відкритих біотопів (наприклад, P. viator) до повільних, більш чотириногих мешканців лісу (наприклад, P. tumbuna).

Protemnodon anak і Protemnodon tumbuna.

Декілька видів Protemnodon виживали приблизно до 50 000 років тому. P. tumbuna, можливо, жив у високогір’ї Папуа-Нової Гвінеї ще за 12 000 років до нашої ери.

Тріо гігантських кенгуру з плейстоценової Австралії: Procoptodon goliah, Macropus titan та Protemnodon anak.

Представники кенгуровидих: Watutia novaeguinae; Macropus greyi; Lagorchestes leporides; Protemnodon tumbuna; Cookeroo hortusensis; Ganguroo robustiter.

Protemnodon viator та його родич Protemnodon anak, порівняні в масштабі з сучасними видами Osphranter rufus (рудий кенгуру) та Macropus giganteus (східний сірий кенгуру).

Австралійська мегафауна, зліва направо: Sarcophilus laniarius, Phascolonus gigas, Euryzygoma dunense, Ninjemys oweni, Macropus ferragus, Varanus priscus, Hulitherium tomasetti, Centropus maximus, Procoptodon goliah, Propleopus wellingtonensis, Protemnodon roechus, Zygomaturus trilobus, Wonambi naracoortensis, Sthenurus stirlingi, Phascolarctos stirtoni, Pallimnarchus pollens, Genyornis newtoni, Bohra paulae, Progura gallinacea, Diprotodon optatum, Thylacoleo carnifex, Quinkana fortirostrum, Palorchestes azael, Zaglossus hacketti

Hulitherium thomasetti, Thylacinus sp. cf. T. cynocephalus, Nombe, Protemnodon tumbuna, Dendrolagus noibano, Aproteles bumerae (сучасний), Zaglossus bruijni (сучасний).

Скам’янілості

Майже повний викопний скелет Protemnodon viator з озера Каллабонне, не вистачає лише кількох кісток на руці, нозі та хвості.

Череп Protemnodon anak в Мельбурнському музеї.

Джерела

The post Protemnodon first appeared on Вимерлий світ.

Hulitherium

admin — Tue, 11 Oct 2022 18:46:12 +0000

Hulitherium – вимерлий сумчастий ссавець родини Diprotodontidae з ряду дипротодонтів (Diprotodontia). Рід включає один вид – Hulitherium tomasetti. У плейстоцені мешкав на Новій Гвінеї.

Рід Hulitherium названо на честь папуаського народу Хулі. Видова назва tomasetti дана на честь Бернарда Томасетті ( Bernard Tomasetti), який привернув увагу дослідників до відповідних викопних решток.

Hulitherium був описаний на основі майже повного черепа, декількох окремих зубів, фрагмента нижньої щелепи, атланта і шийних хребців, майже повної плечової кістки і фрагментарних кісток задньої кінцівки. Скелет дозволяє припустити, що кінцівки були дуже рухливими відносно інших дипротодонтів і що він харчувався листям.

Hulitherium жив у гірських дощових лісах. В його початковому описі передбачалося, що він харчувався бамбуком, як своєрідний сумчастий аналог гігантської панди. Це був один з найбільших ссавців Нової Гвінеї, висотою 1 м, довжиною близько 2 м і вагою 75-200 кг.

В 1986 році Фланнери (Flannery) і Плейн (Plane) припустили, що, оскільки з часів пізнього плейстоцену мало що змінилося, людина могла бути основним фактором, який призвів до вимирання Hulitherium.

У своєму дослідженні в 2022 році професор Денхем (Denham) з колегами повторно вивчили матеріали великих ссавців з притулку Номбе Роксшелтер. Вони намагались краще зрозуміти інтригуючу природну історію Папуа-Нової Гвінеї.

Аналіз дозволив уточнити вік кісток і припустити, що кілька видів великих ссавців, в тому числі вимерлий тилацин і Hulitherium tomasettii, все ще мешкали у високогір’ї Папуа-Нової Гвінеї, коли люди вперше прибули туди, можливо, близько 55 000 років тому. Цікаво, що два великих вимерлих види кенгуру, в тому числі один, який ходив на чотирьох ногах, а не стрибав на двох, могли зберегтися в цьому регіоні ще на 30 000 років.

Якщо ці види мегафауни дійсно вижили у високогір’ї Папуа-Нової Гвінеї набагато довше, ніж їх австралійські аналоги, то це могло статися тому, що люди відвідували район Номбе нечасто і в невеликій кількості до 20 000 років тому.

Дипротодонтиди: Diprotodon optatum; Zygomaturus trilobus; Euryzygoma dunense; Kolopsis torus; Hulitherium tomasetti; Silvabestius johnnilandi; Neohelos tirarensis.

Головка стегнової кістки Hulitherium лежить безпосередньо над стегновою кісткою. Це, разом з морфологією плечового та ліктьового суглобів, дозволяє припустити, що Hulitherium піднімався на задніх ногах для харчування. Результати дослідження зубів вказують, що Hulitherium їв м’який рослинний матеріал, а не волокнистим бамбуком, як вважалося раніше.

Hulitherium thomasetti, Thylacinus sp. cf. T. cynocephalus, Protemnodon nombe, Protemnodon tumbuna, Dendrolagus noibano, Aproteles bumerae (сучасний), Zaglossus bruijni (сучасний).

У 1992 році Мюррей (Murray) дійшов висновку, що Hulitherium найтісніше пов’язаний з новогвінейською Maokopia, і що ці два види разом найтісніше пов’язані з Kolopsis rotundus також з Нової Гвінеї. Однак, у 1999 році Блек (Black) і Макнесс (Mackness) припустили, що клада Hulitherium більш близька до клади, що включає Zygomaturus плюс ще один неописаний рід з Австралії, ніж до Kolopsis.

Скам’янілості

Поверхневі скани проксимальної частини правої плечової кістки Hulitherium tomasettii. a-c, NCA Z6 13/14 316 (скеля Номбе), краніальний, каудальний та проксимальний види. d-f, PNGMR 25063 (болото Пурені, голотип, перевернутий), краніальний, каудальний та проксимальний види

Поверхневі скани фрагменту дистального відділу ліктьової кістки Hulitherium sp. cf. H. tomasettii (NCA X2.12 250) у трьох проекціях (a-c).

Джерела

The post Hulitherium first appeared on Вимерлий світ.