🦤 (Місце життя: Центральна Америка) 🦤Вимерлий світ

Corystosiren

admin — Mon, 12 Feb 2024 16:48:09 +0000

Corystosiren — вимерлий рід дюгонеподібних сиренових ссавців, що існував у водах Карибського басейну протягом раннього пліоцену. Скам’янілості були знайдені на півострові Юкатан, у Мексиці та Флориді. Типовий та єдиний вид — Corystosiren varguezi.

Скам’янілості Corystosiren були знайдені у формації Боун-Веллі у Флориді та у формації Каррільйо-Пуерто на мексиканському півострові Юкатан. Знахідки датуються занклійським віком, від 5,3 до 3,6 мільйонів років тому. Типовий зразок роду — викопний череп і частковий скелет IGM 4569.

Corystosiren мала довжину близько 330 сантиметрів. Ця схожа на дюгоня істота мала великі ікла і харчувалася морською травою. Corystosiren жила разом з кількома іншими дюгонями, такими як Dioplotherium та Nanosiren garciae. Через різницю в розмірах тіла та формі іклів, різні дюгоні мали різний раціон, тому конкуренція між ними була незначною.

Реконструкції Corystosiren varguezi та Nanosiren garciae (внизу).

Corystosiren жила на мілководді, разом з іншими істотами, наприклад акулами (Carcharodon megalodon, Isurus hastalis, Galeocerdo rosaliensis, Carcharhinus leucas), знайденими в тій же формації. Її найближчим родичем вважається Rytiodus з міоцену Європи, інша сирена з великими іклами. Обидва роди використовували свої ікла для викорчовування морських трав, якими вони харчувалися, тримаючи їх постійно гострими.

Скам’янілості

Таксони та екоморфологічні ознаки вимерлих сирен. A) Викопні дюгоніди з пізньоолігоценової формації Парачукла у Флориді, що показують розміри та глибину альвеол верхнього різця 1 (виділені сірим кольором) у порівнянні з довжиною премаксилярного симфізу (пунктирна лінія позначає середню довжину). B) Порівняння розмірів тіла серед дюгоней. C) Викопні дюгоніди з ранньоміоценової формації Харі Наді в Індії, що демонструють відмінності в ростральному прогині. D) Поперечний переріз різців викопних дюгоней з ранньопліоценової формації Каррільйо-Пуерто в Мексиці. Череп Corystosiren varguezi показаний для демонстрації поперечного перерізу ікла.

Джерела

The post Corystosiren first appeared on Вимерлий світ.

Zacatzontli

admin — Wed, 13 Sep 2023 18:19:09 +0000

Zacatzontli — невеликий наземний лінивець, що мешкав у Мексиці протягом пліоцену. Він був знайдений у сучасній місцевості Ла-Асьєнда, Теколотлан у штаті Халіско, Мексика, і описаний у 2017 році. Типовий вид — Z. tecolotlanensis.

Zacatzontli tecolotlanensis, названий палеонтологами Грегорі Макдональдом (Gregory McDonald) та Оскаром Карранза-Кастаньєдою (Oscar Carranza-Castañeda), — це лінивець, який здається недоречним. Відомий лише за нижньою щелепою та двома зламаними зубами, цей звір з Халіско, Мексика, є посланцем з іншого світу. Саме це робить його таким особливим.

Новий лінивець жив прямо посеред критичного вікна для тварин Америки. Між 9 і 1,6 мільйонами років тому, Північна і Південна Америка все ближче підходили одна до одної і врешті-решт з’єдналися через доісторичну Панаму. Через цей перешийок мігрували різноманітні тварини. Ось чому в Бразилії живуть ягуари, а в Техасі — броненосці. Гігантські лінивці також були частиною цього великого міжамериканського обміну. Zacatzontli вказує, що ці тварини мігрували хвилями.

З точки зору родинних зв’язків, як зазначають вчені, Zacatzontli більше нагадує гігантських лінивців південноамериканського походження, ніж тих, що з часом еволюціонували на півночі. І це незважаючи на те, що гігантські лінивці вже рухалися на північ мільйони років тому. Це означає, зазначають дослідники, що існувала більш рання хвиля лінивців, які мігрували з півдня на північ, і більш пізня, яку представляють Zacatzontli та ще один гігантський лінивець Meizonyx в Сальвадорі. Цим лінивцям довелося нелегко. В той час, 4,9 мільйона років тому між континентами все ще існувала значна ділянка води.

Родове ім’я, Zacatzontli, надано на честь ацтекського бога мандрівників, а tecolotlanensis — на честь міста Теколотлан, де було знайдено лінивця. Його найближчими родичами є лінивці родів Megistonyx, Ortotherium і Ahytherium.

Zacatzontli був невеликим порівняно з іншими лінивцями родини Megalonychidae, маючи розмір, подібний до Acratocnus і Neocnus та вагу від 25 до 70 кг.

Другий вид роду Zacatzontli був описаний Анною Валеріо (Ana L. Valerio), Сезаром Лауріто (Cesar Laurito), Грегорі Макдональдом (Gregory McDonald) та Асканіо Рінконом (Ascanio D. Rincón) в 2021 році. Він отримав назву Z. cotobrusensis і був знайдений в долині Кото-Брус, Коста-Ріка. Його голотип раніше відносили до виду Pliometanastes protistus, мегалоніхідного лінивця з пізнього міоцену США (Каліфорнія, Флорида, Техас, Небраска і Нью-Мексико), від якого, можливо, походить рід Megalonyx.

Z. cotobrusensis старший за Z. tecolotlanensis, він жив 5,8 млн.р.т., тоді як його мексиканський родич жив на 1 млн. років пізніше (4,95 млн.р.т.). Цікавим тут є те, що нове відкриття розширює географічний ареал цього роду від Мексики до Коста-Ріки, а також додає новий таксон до списку викопних лінивців Північної і Центральної Америки.

Представники Megalonychidae: Megalonyx jeffersonii, Diabolotherium nordenskioldi, Pliometanastes protistus, Zacatzontli tecolotlanensis, Ahytherium aureum.

Скам’янілості

Три види щелепи Zacatzontli.

Джерела

The post Zacatzontli first appeared on Вимерлий світ.

Titanosarcolites

admin — Thu, 26 Aug 2021 15:25:00 +0000

Titanosarcolites — вимерлий рід молюсків-рудистів з родини Caprinidae, які жили в Північній Америці та на Карибах протягом пізньої крейди.

Рудисти (лат. Hippuritoida) — ряд вимерлих двостулкових молюсків, відомий з відкладень юрського і крейдяного періодів. Зустрічаються у відкладеннях верхньої крейди: утворювали рудистовий вапняк рифів і банок в верхньокрейдяних відкладеннях східних Альп (так звані «Gosauschichten»), Істрії, Далмації та інших місць.

Відрізнялися від інших двостулкових різко вираженою нерівностулковістю раковини і своєрідною її будовою.

За винятком небагатьох спірально згорнутих форм, раковина більшості рудистів складалася з нижньої стулки, що мала вигляд подовженого конусу, часто вигнутого у вигляді рогу, і верхньої — у вигляді невеликої плоскої кришечки, що щільно прикривала нижню і з’єднувалася з нею складним зубним апаратом. Тонким нижнім кінцем раковина приростала до підводних предметів.

Різні види загону рудистів жили разом, великими колоніями, на зразок устричних банок. Їх важкі вапняні раковини, що досягали 1 м в довжину, утворили в альпійських верхньокрейдяних відкладеннях рудистовий вапняк. Ці рифи, багато в чому нагадують споруди коралів, з якими ці організми раніше часто і змішувалися.

Гігантський рудист, шириною більше метра, Titanosarcolites gigantea, з верхньої крейди Ямайки. У центрі більшого – Praebarrettia sparcilirata, з Thyrastylon coryi, що чіпляється за найбільшу P. sparcilirata.

Скам’янілості

Джерела

The post Titanosarcolites first appeared on Вимерлий світ.

Meizonyx

admin — Sat, 01 May 2021 16:02:00 +0000

Meizonyx — рід вимерлих плейстоценових гігантських лінивців з родини Megalonychidae. Описано єдиний вид, Meizonyx salvadorensis, рештки представників якого виявлені тільки на території Сальвадору (відкладення в районі Барранка-дель-Сісіміко).

Рід Meizonyx описаний по єдиному лівому фрагменту нижньої щелепи, знайденої в 1979 році під час розкопок в Сальвадорі в районі Барранка-дель-Сісіміко (департамент Сан-Вісенте). Щелепа була знайдена в ірвінгтонськіх відкладеннях, що відносяться до раннього і середнього плейстоцену. Рід описаний в 1985 році як монотипичний, що включає єдиний вид M. salvadorensis. Родова назва походить від грецьких слів «більший» і «кіготь», за аналогією з раніше описаним видом Megalonyx, назва якого походить від слів «великий» і «кіготь» (пізніше був описаний ще один рід, Megistonyx, для назви якого був використаний вже найвищий ступінь слова – «найбільший»). Щелепа голотипу знаходиться в колекції Флоридського музею природної історії, каталожний номер UF 27513.

Судячи з наявних останків, Meizonyx був дуже великим лінивцем, примітивним в порівнянні з раніше відомими родичами. Цей рід характеризується потужною щелепою і трикутними ікловидними зубами, які дуже нагадують нижні зуби представників роду Pliometanastes, що жили в пізньому міоцені (характерні для більш розвинених форм зуби в формі трапеції або усічених трикутників у даного роду відсутні).

Уже в 1985 році, в рік опису нового роду, було висловлено припущення, що він є центральноамериканським нащадком Pliometanastes, однак через відсутність додаткових решток неможливо встановити, еволюціонував він уже в Центральній Америці чи мігрував по Панамському мосту в процесі Великого міжамериканського обміну. Надалі, з відкриттям нових таксонів, було показано, що Meizonyx і описаний пізніше за знахідками в Мексиці Nohochichak ближчі до американських родів Megistonyx і Ahytherium, ніж до краще вивчених північноамериканських гігантських лінивців Pliometanastes і Megalonyx. Meizonyx також істотно відрізняється від гігантських двопальцелінивцевих, відомих за знахідками в Вест-Індії.

Великий міжамериканський обмін

Надзвичайно важлива палеозоогеографічна подія, в ході якої сухопутна й прісноводна фауна мігрувала з Північної Америки до Південної і навпаки після того, як з морського дна піднявся вулканічний Панамський перешийок, що з’єднав два континенти. Пік міграції відбувся 3 мільйони років тому, у першій половині верхнього пліоцену.

Під час тих самих розкопок, що і Meizonyx, були виявлені рештки ще одного раніше невідомого гігантського лінивця, Megalonyx obtusidens. Співіснування в одному географічному районі в один і той же період двох різних представників гігантських лінивців є унікальним для Північної Америки – більше таких випадків невідомо.

Скам’янілості

Джерела

The post Meizonyx first appeared on Вимерлий світ.